<<zurück
info
СХІД ТА УКРАЇНА
 

СХІД

«Go West» було не лише девізом групи Pet Shop Boys, яка гучно пролунала однойменною легендарною піснею на початку 90-тих. Ця магічна формула уже довела свою силу в XVIII та XIX століттях, у ті часи, коли захоплені мандрівники крокували Північною Америкою - тоді ще невідомою землею - усе далі й далі зі східного на західний берег. Нині ж - Захід Америки вже достатньо відомий, а стиль його життя уже став частиною нашого власного сьогодення тут, у Німеччині.
Під впливом уже навіть дещо набридлого Заходу та зважаючи на зацікавленість невідомим Сходом ми вирішили: а чому б нам не подивитися в інший бік? Нарешті часи змінилися – і ми наважилися «Іди на Захід» перетворити на «Іди на Схід». І ось: не встигли ми обернутися, як одна країна привернула відразу нашу увагу. Країна, що була майже непомітною на початку 90-тих, а потім неначе яскрава комета з’явилася не небосхилі. І ця комета була помаранчевою. А країна та – Україна. Наш заклик з того часу “Іди на Схід!” мовою Pet Shop Boys лунає як:
Go East We will go our way
Go East We will leave someday
Go East We will make our plans
Go East We will fly so high
Go East This is what we’ll do

УКРАЇНА

Ми знали, що на Сході нова мафія почувалася як риба у воді. У центральних частинах східноєвропейських міст за короткий час швидко виросли високі дзеркальні будівлі з численною неоновою рекламою. Деякі багатії показували статки завдяки своїм лімузинам. Однак, більше цього ми і не знали. Й уже зовсім нічого не було відомо нам про Україну. І це незважаючи на те, що Україна знаходиться на відстані майже 600 км від східного німецького кордону (це відповідає відстані Берлін - Мюнхен), незважаючи на те, що Україна, Польща та Німеччина є, власне, сусідами.

На початку 90-тих років Україна, фактично, впала у сплячку, прокинувшись лише у листопаді 2004 року. Помаранчева революція йшла повним ходом, світова медіа-спільнота зосередила свої погляди на Майдані, центральній площі Києва, де розвіювалися помаранчеві прапори та наливали гарячий чай. І саме тоді ми раптом усвідомили, що Україна може запропонувати ще більше: це найбільша за територією країна Європи. Близько 47 мільйонів мешканців проживає в Україні. Ця держава межує з сімома країнами. Вона простягається на сотні кілометрів вздовж узбережжя Чорного моря. Українська мова належить до однієї мовної групи разом з російською та білоруською, однак суттєво відрізняється від російської. Деякі українські області є двомовними - україно- та російськомовними. Схід України, де зосереджується важка індустрія, знаходиться під культурним впливом Росії, у той час як на заході країни відслідковується європейське коріння. Багато німців у XVIII-XIX ст.ст. виїхало з України, але ще близько 40 000 осіб з німецьким корінням продовжують проживати в Україні. Україна складається з 24-х адміністративних одиниць, що називаються областями, столиця – місто Київ. У Києві знаходиться також Верховна Рада, українськй парламент, на підтримку демократичності якого наприкінці 2004 року на вулиці для демонстрацій вийшли мільйони людей.
 

ПОМАРАНЧЕВІ

Абрахам Лінкольн (1809 - 65) визначив демократію як “управління народом самим народом та для народу”. Ядром кожної демократії є вибори, відповідно до результатів яких представники народу на певний період часу набвувають владних повноважень. Під час проведення виборів у президенти, наступник попереднього президента України Леоніда Кучми, Віктор Янукович, не набрав достатньої для перемоги кількості голосів. Не довго думаючи, Кучма фальсифікує результати виборів. Вірогідніше за все, Кучма виходив з того, що він та його оточнення мають більше прав вирішувати, хто буде наступним президентом держави, аніж народ України. А про свободу преси та свободу думки і слова він вже давно й забув.
Однак Кучма помилився. За своєю волею, а також за підтримки прогресивних сил Заходу, за суворої морозної погоди на площах українських міст зібралися мільйони людей, які протестували проти фальсифікації виборів. Протест тривав понад два місяці. Цетральним місцем мітингування під постійним пильним наглядом світової медіаспільноти був Майдан у Києві. Там розвіювали помаранчеві прапори, висловлювали промови та хором співали українські пісні. Громадяни України тим самим показували Кучмі та тим іншим, хто брав участь у фальсифікації виборів, хто повинен панувати у президентському палаці, зокрема, та у демократії загалом – власне, самі українці. Завдяки їхнім протестам, а також завдяки рішенню Верховного Суду України, що визнав недійсними проведені вибори, було оголошено про проведення чергового туру голосування. Віктор Ющенко став правомірно та демократично обраним Президентом України. У спогадах лишилися тисячі помаранчевих прапорів, що стали символом української революції і колихаються зараз, надихаючи українських громадян у виборі майбутнього для своєї країни. З часів революції у країні можна говорити про свободу слова та свободу преси відповідно до загальноприйнятих стандартів, кількість порушень прав людини істотно зменшилася. Однак, усе ще багато українців скаржаться на політичну ситуацію після помаранчевої революції.

ПОЛІТИКА в Україні

Населення України розділилося у своєму ставленні до майбутнього політичного облаштування країни. Більшість населення на сході України, від кордону з Росією до берегів Чорного моря, підтримують проросійський напрям політики. Населення цих регіонів віддає свої голоси переважно за “Партію Регіонів” під керівництвом Віктора Януковича. Захід країни та столиця Київ навпаки виступають за наближення до Європи, вступ до НАТО та Європейського Союзу. Остання група населення обирає “Народний Союз Наша Україна” Президента Ющенка та “Блок Юлії Тимошенко”.
Завдяки помаранчевій революції спостерігаємо зростання впливу прозахідно налаштованих політиків в Україні. У відповідь на це Росія відреагувала підвищенням тарифів на нафту та газ. Відповідно зросли витрати населення, тим самим буденне життя українців ще більш ускладнилося. Сподівання, що населення пов’язувало із наслідками помаранчевої революції осені-зими 2004 року, не були виправдані. Навіть якщо демократичні цінності, насамперед свобода думки і слова, почали вже щось означати, багато хто зі старих східноукраїнських олігархів (невеликі панівні групи, що нівелюють демократію), прагне відновити та зміцнити добрі стосунки з Москвою. Заклики до розбудови сильного політичного керівництва, незалежно від того, чи воно демократичне, чи авторитарне, стають все більш гучними у певних прошарках населення.
Сьогодні вже два роки, як була помаранчева революція. Бажання мати прозору політичну структуру в Україні є зрозумілим. Однак, навіть у природі демократичних рішень закладено, що їх прийняттю передують жваві та тривалі дискусії. Саме такі дискусії підвищують зрозумілість таких рішень та забезпечують їхню життєздатність. Великі сподівання населення на розбудову молодої демократії, на жаль, не виправдовуються з причини проведення повільних реформ. Насамкінець багатьом людям банально бракує грошей, а політичні протистояння не покращують ситуації. Тим не менш, багато українців з часів помаранчевої революції виявляють жвавий інтерес до політики. Діти та молодь беруть участь у політичних дискусіях, що мають місце у школі чи в родинному колі. Молодь, що закінчила школу або тільки-но розпочала навчання у вищих навчальних закладах, часто знаходить себе у сфері журналістики або на роботі у громадських організаціях. Молоді люди усвідомлюють, що відкрита політична ситуація в Україні є шансом розбудови власного майбутнього.
4 серпня 2006 року Президент Віктор Ющенко представив нового Прем’єр-міністра країни, свого колишнього виборчого опонента Віктора Януковича. Коаліція національної єдності між партією Ющенка “Наша Україна” та партією Януковича “Партія Регіонів” спрямовується на об’єднання Сходу та Заходу країни. Коаліція колишніх контрагентів означає визнання виборчих принципів та крок України назустріч демократії. Проте дієвість такої коаліції ще має бути доведена новим урядом.

Фото: heise.de / Telepolis (www.heise.de/tp)